Писанкарство як засіб формування патріотизму

Писанкарство як засіб формування патріотизму на уроках та заняттях гуртка образотворчого мистецтва

Писанкарство як засіб формування патріотизму на уроках  та заняттях гуртка  образотворчого мистецтва

  

Зміст

Вступ…………………………………………………….……………. .2

1.Опис досвіду

1.1.Обгрунтування актуальності досвіду…..................……………..3

1.2.Науково-теоретична база досвіду………………………………..3

1.3  Технологія реалізації провідної ідеї досвіду  та її складових…6

2.  Практичне застосування  досвіду у навчально-виховному процесі……………................................................................................8

3.Практичне застосування досвіду в позаурочний час……………  13

3.1.Аналіз результатів професійної діяльності……………………. .16

4. Висновки……………………………………………………………19

5. Список використаних  джерел…………………………………….20

6. Конспект  уроку  з використанням форм і методів патріотичного виховання………………………………………………………………21

7. Позакласна робота. Виховні заходи  з образотворчого мистецтва

« Народні символи України»…………………..……… …………… 28

«Свято Великодня»……………………………………………………43

8. Фото-вернісаж педагогічної діяльності …………………………  49

Вступ.

Школа естетичного виховання пройшла довгий шлях розвитку від авторитарного диктату до формування творчої особистості, яка орієнтується в інформаційному потоці та спрямо­вана на гармонізацію духовних і матеріальних вимірів сучасного життя. Заснована на принципах гуманізму, на домінанті загаль­нолюдських цінностей, науковості, творчості система естетичного виховання художня педагогіка має ве­ликі потенційні можливості, заслуговує на детальне вивчення і творче використання.Патріотизм являє собою свого роду моральний фундамент суспільної і державної будівлі, опору його життєспроможності, одна із першочергових умов ефективності функціонування системи соціальних і державних інститутів. Патріотизм можна віднести до вищих форм проявлення духовності.Під поняттям патріотизму  розуміємо одне з явищ суспільної свідомості, що проявляється у формі патріотичної свідомості, яка має три основних рівні:

-         перший – підсвідомий, сформований у результаті емоційного сприйняття різних образів і впливу архетипів Батьківщина-мати;

-         другий – активістсько-вольовий, що спонукає індивіда до активних дій, базується на почуттях;

-         третій, найвищий рівень усвідомлення патріотизму, – ідеологічний, коли індивід, усвідомлюючи свою приналежність до певної спільності, діє, виходячи з переконань, що базуються на патріотичних цінностях .

Отже, формування патріотизму в сучасної української молоді можливе за умов здійснення загальногромадянського виховання.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі по його формуванню має бути поєднано ознайомлення учнів з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята. Все це дозволяють реалізувати різні види декоративно-прикладного мистецтва, зокрема писанкарство.

Актуальність досвіду. У Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» як стратегічні визначаються завдання виховання в особистості любові до Батьківщини, усвідомлення свого громадянського обов'язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей, утвердження якостей громадянина-патріота України для збагачення і примноження на цій основі культурного і творчого потенціалу нашого народу. У «Концепції виховання особистості в умовах розвитку української державності» підкреслюється необхідність утвердження у шкільної молоді «почуття патріотизму, відданості Батьківщині, й водночас відчуття належності до світової спільноти». Виходячи із зазначеного вище, проблема формування патріотизму, зокрема у сучасних школярів, постає у всій її гостроті.

На сьогодні, серед великої кількості педагогічних праць і досліджень відсутні такі, які досліджували б формування патріотизму особистості засобами декоративно-прикладного мистецтва, зокрема писанкарства. Саме це визначає актуальність даної проблеми.                                                                                                                                 

Науково - теоретична база досвіду.Питання формування патріотизму розглядалось, як правило, в контексті національного виховання. Розкриваючи зміст процесу національного виховання, поєднували проблеми патріотичного і громадянського виховання.

Аналіз наукової літератури з питань формування патріотизму в учнів виявив наявність протилежних точок зору. Одні педагоги, дослідники підкреслюють важливість народознавства щодо формування патріотизму, інші суспільно-корисну діяльність, на зразок волонтерського руху або діяльність зі збереження пам’яток культури. Інші вважають, що формування патріотизму відбувається під час пошуково-краєзнавчої діяльності. Але всі сходяться на тому, що уроки образотворчого мистецтва, а особливо позакласна робота володіють великим потенціалом та виховними можливостями.

Варто зазначити, що проблема патріотизму, сутності патріотичної свідомості, почуттів індивідів знайшла своє відображення у вітчизняній (В. Бичко, Л. Буєва, І. Надольний, Л. Сохань, І. Стогній, О. Забужко, В. Шинкарук) та зарубіжній (І. Кант, К. Роджерс, Е. Фромм та ін.) філософії.

У психології поняття «патріотизму» досліджується І. Бехом, А. Богуш, М. Боришевським, Л. Долинською, О. Киричуком, В. Котирло, Ю. Трофімовим, О. Роменцем, О. Чебикіним та ін. Суттєво, що більшість психологів обстоює думку, що в результаті активної пізнавальної, альтруїстичної, громадсько-корисної діяльності відбувається формування досвіду школярами. Це, в результаті слугує утвердженню, зміцненню патріотизму як важливого новоутворення для учнів.

Серед видатних вітчизняних і зарубіжних вчених-педагогів до цієї проблеми зверталися Я. Коменський, Г. Сковорода, К. Ушинський, О. Духнович, А. Дістервег, Г. Ващенко, І. Огієнко, С. Русова, Дж. Дьюї, А. Макаренко, С. Френе, Я. Корчак, В. Сухомлинський та ін. Зокрема, К. Ушинський вперше обґрунтовує поняття «малої батьківщини». В. Сухомлинський, у 60-ті рр. XX ст. досить глибоко розкриває сутність патріотичних почуттів учнів загальноосвітньої школи (її різних вікових груп) як складників духовності.

В Україні проблеми патріотизму школярів досліджували А. Бондар, В. Бондар, О. Захаренко, А. Дем'янчук, О. Мороз, І. Ткаченко, О. Рудницька, В. Фарфоровський, Т. Шашло, М. Шкіль, М. Ярмаченко та ін. Зокрема, академік АПН України О. Захаренко апробував модель школи-родини щодо утвердження у дітей і учнівської молоді почуття малої батьківщини, бережливого ставлення до неї та зміцнення у юних історичної пам'яті .

К. Ушинський, розвиваючи принцип народності у вихованні, поряд з вихованням гуманності, працьовитості, відповідальності особливо підкреслював важливість виховання у дітей любові до Батьківщини: «Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до батьківщини, і ця любов дає вихованню вірний ключ до серця людини й могутню опору для боротьби з його дурними природними, особистими, сімейними й родовими нахилами». Та, на противагу стародавнім грекам, К. Ушинський сформулював категоричний моральний імператив у педагогіці так: мета виховання – «сама людина, оскільки все інше в цьому світі (держава, народ, людство) існує лише для людини» .

Визначення сутності патріотизму, його змісту і структури в роботах радянських вчених здійснювалося з урахуванням соціально-політичних факторів та ідеологічної боротьби. Тому недивно, що радянські педагоги визначають патріотизм через такі поняття, як «соціалістичний», «радянський», «інтернаціональний», «пролетарський» .

Наприклад, у Короткому словнику з філософії за редакцією І. Блауберга й І. Пантіна, патріотизм визначається як «принцип, що визначає любов до Батьківщини, готовність служити інтересам своєї Батьківщини» . В іншому філософському словнику – як «моральний і політичний принцип, соціальне почуття, змістом якого є любов до Батьківщини, відданість їй, гордість за її минуле й сьогодення, прагнення захищати інтереси Вітчизни» .

У монографічних дослідженнях також вбачається прагнення авторів дати визначення патріотизму із загально філософських позицій. П. Рогачов і М. Свердлін у роботі «Патріотизм і суспільний прогрес» підкреслюють: «Патріотизм – почуття любові до Батьківщини, втілене у служінні її інтересам, посідає важливе місце в системі рушійних сил розвитку суспільства... Дійсний патріотизм означає не просто почуття любові до Батьківщини, він демонструє насамперед високу свідомість громадянської відповідальності за долю Вітчизни, глибоке переконання в необхідності підкоряти інтереси кожного інтересам всіх».

Отже, аналіз даного питання у літературі дає підстави стверджувати, що не існує однозначного визначення поняття «патріотизм»: це «моральна якість», «моральне почуття», «суспільний і моральний принцип», «вище морально-політичне почуття, що виражає любов до своєї Батьківщини, до свого народу», складова духовної культури . Але, безумовно, не можливо братися за виховання молоді без урахування історії вітчизняного виховання та його національних особливостей. А отже й не існує єдиних підходів щодо засобів його формування.

Об»єкт дослідження: навчально – виховний процес на уроках образотворчого мистецтва та на заняттях гуртка «Чарівний пензлик».

Предмет дослідження: шляхи формування патріотизму на уроках образотворчого мистецтва та в позаурочний час засобами писанкарства.

Технологія реалізації досвіду.Яке це щастя – на урок іти, як на побачення ! І скільки років викладаєш ти – не має значення. В твоєму серці хвилювання вир : як зацікавити ? Щоб в кожнім слові – доброта і мир, щоб не злукавити. Так розповісти, щоб забило дух словами чистими. Щоб тільки правду, щоб почався рух думок до істини.

Шкільний учитель... Саме на нього покладається відповідальність за долю підростаючого покоління. Я учитель образотворчого мистецтва, і знаю, яка відповідальність лежить на мені. Саме тепер, коли в нашому суспільстві такий складний період, потрібна людина творча, ініціативна, смілива. Вже сьогодні складаються умови для оновлення методик кожного предмета.

Так, я щаслива, що викладаю предмет образотворчого мистецтва, що є керівником  гуртка образотворчого мистецтва “Чарівний пензлик”, викладаю уроки художньої культури. І перед собою ставлю ряд певних обов'язків: не тільки навчити дітей малювати, але й зробити їх гідними послідовниками тих духовних цінностей, які заповіли нам талановиті предки. Я намагаюсь зробити свої уроки радісним відкриттям прекрасного, використовую твори літератури, музики. Без них просто неможливо створити емоційну атмосферу для сприйняття.

         Шукаючи шлях, щоб змінити життя на краще, визначила філософію своєї діяльності:

                 1. Кожна дитина—це унікальна особистість, отож пріоритет – її інтересам і запитам .

         2.Зробити все, щоб кожен учень прагнув не лише   мати добрі знання з образотворчої грамоти, а й намагався самовдосконалюватись. Реалізуватись як творча особистість.

         3.Не тільки навчати дітей висловлювати свої задуми за допомогою художніх матеріалів, але    й зробити їх гідними послідовниками тих духовних надбань, які залишились у спадок від наших предків.

Головною метою  патріотичного виховання школярів вважаю: формування патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних діячів, готовності до виконання громадянських обов’язків. Для досягнення цієї мети використовую принципи патріотичного виховання:

Писанкарство як вид декоративно-прикладного мистецтва дозволяє забезпечити реалізацію цих напрямів. Це пов’язано з тим, що важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення учнів до народознавства – вивчення культури, побуту, звичаїв та традицій рідного народу, що в свою чергу забезпечує вивчення писанкарства як виду народного мистецтва.    Готуючись до уроків, відповідно до змісту, мети та цілей я визначаю оптимальну форму діяльності як для себе, так і для школярів, використовую сучасні методичні прийоми з урахуванням вікових  та індивідуальних особливостейучнів.
     Інтерес до свого предмета прищеплюю  шляхом створення на уроках творчої, емоційно-піднесеної атмосфери; прагненням цікаво, нестандартно та водночас доступно викладати свої думки. Середній рівень успішності  моїх вихованців із образотворчого мистецтва становить 7,8 %.    Школярі мають необхідні знання про кольорову гаму та практичні уміння створити нові барви шляхом змішування кольорів, навчені передавати  власний емоційний стан  за допомогою ніжних, суворих, сумних кольорів.

Учнів ознайомлюю з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, видами народного мистецтва, пояснюю зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховую розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Практичне застосування досвіду у навчально-виховному процесі.За формою організації заняття по образотворчій діяльності можуть бути колективними і індивідуальними , коли кожна дитина виконує свою роботу, втілюючи в ній свій задум. Якщо ж дитині важко самостійно ухвалити рішення, я допомагаю їй — навідними питаннями, бесідою або пропозицією свого варіанту для втілення задуму, але при цьому враховую особливості кожної дитини.Систематичне і цілеспрямоване педагогічне керівництво підвищує рівень активності дітей. Для цього я поступово ускладнюю тематику занять, що спонукає дітей до сумісних дій.

Спочатку об'єднуються індивідуальні роботи в загальні. В подальші заняття включаю ігрові ситуації, примушуючи дітей об'єднуватися в сумісні дії.

  Пріоритетними методами вважаю методи ігрового активного навчання. Ділові ігри сприяють підвищенню інтересу до поставлених питань, кращому засвоєнню інформації, є важливим методичним прийомом, що дозволяє успішно вирішувати завдання  освіти і виховання. Збуджуючи розумову активність, вони дають змогу учням ґрунтовні знання, набуті в результаті особистого досвіду; різноманітність думок з проблеми навчає сперечатися, відстоювати власну точку зору. Кожен повинен відчувати свою причетність до того, що відбувається навколо нього, бути спроможним приймати рішення, діяти, виконуючи свій обов’язок .

Наприклад, використовувався такий вид сумісної діяльності, як робота з однією писанкою. Діти, варіюючи готові роботи, різноманітні форми, вчаться створювати барвисті композиції. Мимовільно діти починають придивлятися до того, як працюють товариші, з'являється бажання спробувати зробити так само. Це створює основу для завдань, виконання яких залежить від узгодженості дій всіх учасників.

Художня діяльність — це важливий засіб етичного, естетичного виховання дітей. Твори образотворчої творчості багатообразні. Кожний твір наповнений красою, добром, радістю; він несе в собі фантазію, захоплюючу подорож  дітей і дорослих в світ казки.

Заняття можна організувати з різними казковими ефектами, використовувати музичний супровід.

Знайомство дітей з творами митців допомагає їм увійти до світу прекрасного, учить бачити і відчувати неповторне поєднання фарб природи, будить потребу любити і радіти життю, підвищує емоційно-естетичну культуру.

Надзвичайно велике значення надаю ТЗН, широко використовую відеофільми. Добре зроблений відеосюжет, що враховує вікові особливості, виробляє достатньо сильне враження, а його обговорення дозволяє сформувати правильнерозуміння тієї або іншої проблеми. Для учнів 5 - 6 класів використовую відеосюжети нетривалі, доступні для первинного сприйняття, дуже наочні. Для семикласників - сюжети більш серйозні, наукові, які сьогодні, я думаю, без зусиль можна підібрати в будь-якій відеотеці.
Практикую випереджуючі домашні завдання, пропоную учням підготуватиповідомлення і реферати. Прагну пропонувати для робіт цікаві теми і рекомендую додаткову літературу. Важливо відпрацювати з учнем подачу матеріалу: коротко, динамічно, з використанням наочності у вигляді малюнків, таблиць, діаграм. Збільшує ефективність сприйняття матеріалу, що викладається введенням елементів бесіди, постановки проблемних питань з матеріалу, відображеного в рефераті, адже практично про будь-яку ситуацію або подію  в учнів є якесь уявлення, що склалося під впливом ЗМІ, інших уроків. І їм цілком посильна роль не тільки простих слухачів, але і співрозмовників, опонентів. А підсумок, який підводить учень, який  готував реферат, сприймається після цього більш усвідомлено.
Демонстрація малюнків і плакатів, виконаних учнями - це гарний прийом зворотного зв'язку. Пояснюю учням, що важливо не стільки якість виконання, як правильність розуміння проблеми, оригінальність її інтерпретації.Робота ця творча, і її оцінювання слід проводити дуже тактовно, щоб не відбити бажання творити далі. А зміст робіт добре відбиває рівень освоєння та осмислення матеріалу, помилки сприйняття, які тут же можна виправити, уточнити.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції – досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї – усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Педагогічна цінність пізнання писанкарства, як виду декоративно-прикладного мистецтва в процесі формування патріотизму пояснюється наступними важливими причинами:

-         твори цього виду мистецтва дозволяють виховувати у школярах національну культуру сприйняття матеріального світу,

-         сприяють формуванню патріотичних почуттів,

-         залучають до духовних надбань народу, формуючи тим самим загальну культуру особистості;

-         створюють сприятливі умови для примноження духовної спадщини українського народу.

Розглянемо більш детально психолого-педагогічні аспекти впливу писанки на формування патріотизму учнів. Зокрема, твори цього виду мистецтва дозволяють виховувати у школярах не лише національну культуру сприйняття матеріального світу, а й залучають до духовних надбань народу, без чого неможливо здійснювати патріотичне виховання учнів. Наприклад, колись із писанками виконувались дії в магічних ритуалах. Багато із цих магічних дій, надто ж пов'язаних із землеробством, практикуються до сьогодні. Так, на весняного Юра (6 травня) для забезпечення доброго врожаю писанки котили по зеленому збіжжі й закопували у землю. Великоднього ранку вмивалися водою, в яку перед тим клали крашанки та срібні вироби, аби прибували сила й краса, а шкіра на личку була гладенька, як на яєчку. Шкаралупу з-під свячених яєць кидали у воду, що тече, аби задобрити пращурів і щоб у них («на тому світі») також настало свято (на Великдень). Свячені писанки є оберегом житла від природних стихій, а для людей і тварин – від «лихого ока». Важливо також для учнів знати, що писанкарство має свої закони, яких дотримувалися з покоління у покоління.

Таким чином, прилучаючись до народознавства під час ознайомлення з писанкарством, учні поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка, писанкарство), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому намагаюсь піклуватися не стільки про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У шкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Розпис писанок має стародавнє язичницьке коріння, характеризується вишуканими символічними орнаментальними мотивами, геометричними, рослинними, антропоморфними, які чітко підпорядковуються сферичній формі яйця.

Сама традиція поклоніння яйцю дуже давня і існувала ще задовго до прийняття християнства. Космологічні міфи, в яких головну роль відіграє яйце, розповсюджені в усіх куточках Землі і всі вони проголошують ідею походження Всесвіту з яйця. Тому з давніх часів у різних народів існують обряди пов'язані з символікою яйця, як персоніфікацією сонця, життя родючості, багатства, здоров'я, краси, охороною та цілющої сили, відродження та воскресіння. На сьогодні мистецтво писанки стало одним із найбільш цікавих явищ української культури, одним з найбагатших орнаментальних джерел.

Кожна писанка − це певний символ, закодована молитва наших пращурів. Переважно це були молитви до природи: молитва за врожай, молитва за здоров'я, молитва за продовження роду, за безконечність душі, за зволоження землі, дубовий листочок оберігав воїна-захисника − кожен символ мав своє значення. Писанка − це насамперед оберіг. Ці сакральні знаки дійшли до нас з глибини віків i в інших народних промислах: вишивці, кераміці, гончарстві, рiзьбленнi по дереву − там можна i сьогодні зустріти i безконечник, i знаки сонця, води, землі.

Отже, враховуючи специфіку писанкарства, як виду декоративно-прикладного мистецтва, до його засобів формування патріотизму  відношу: символіку писанки; поетичну творчість про писанкарство (вірші, легенди, перекази, казки про писанкарство); традиції та звичаї пов’язані з писанкарством.

Практичне застосування досвіду в позаурочний час.

Оскільки, у програмі на уроки писанкарства виділено мало годин , для того, щоб ефективно, організовано реалізувати визначені засоби залучаю учнів до гурткової роботи з писанкарства. Саме зміст занять гуртка, як засіб формування патріотизму дозволить поєднати в собі всі вище перераховані засоби.

При визначенні змісту гурткової роботи з писанкарства на чільному місті  ставлю такі питання:

-         значення традицій у писанкарстві та їх роль при передачі майстерності від покоління до покоління, оволодіння певним традиційними художніми та технологічними прийомами з писанкарства;

-         поняття про творчий характер ручної художньої праці під час виготовлення писанки;

-         роль особистості майстра в писанкарстві;

-         традиційний орнамент, його основні види, походження орнаменту і зв’язок його з природою, принципи і закономірності побудови орнаментальної композиції у писанкарстві.

Враховуючи все вище описане, я адаптувала програму гуртка з писанкарства для учнів 5-6 класів, яка сприяє формуванню національної культури школярів, патріотичних почуттів, залученню учнів до духовної спадщини українського народу.

Заняття в гуртку направлені на патріотичне виховання дітей шляхом залучення їх до народних звичаїв, традицій під час ознайомлення їх з писанкарством як видом декоративно-прикладного мистецтва, що сприяє всебічному розвитку особистості дитини.

Якщо розглядати патріотизм через поняття «ставлення», можна виділити декілька напрямків роботи гуртка з писанкарства щодо здійснення патріотичного виховання:

-         ставлення до звичаїв, традицій рідного краю, пов’язаних з писанкарством;

-         ставлення до людей, які живуть в рідній країні, народних майстрів з писанкарства, які прославляють рідний край;

-         ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури, пов’язаних з писанкарством;

-         ставлення до символіки, яка знайшла своє відображення у писанках.

Кожен із цих напрямків є змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Основними шляхами формування патріотизму в умовах гуртка з писанкарства є:

-         залучення учнів до етнографічно-дослідницької діяльності;

-         залучення до створення музею писанкарства;

-         проведення виховних заходів патріотичного спрямування серед гуртківців;

-         організація екскурсій в музеї, на виставки писанкарства, в творчу лабораторію майстра-писанкаря.

Формування патріотичних якостей учнів неможливе без участі останніх у пошуково-краєзнавчій роботі, однією із форм якої є екскурсії. Сьогодні в Україні практично немає шкіл, де б не було власного музею – краєзнавчого, літературного, історичного, етнографічного. Гуртківці  нашої школи створюють музей  писанки. Важливо те, що школярі  беруть  активну участь у створенні, зібранні матеріалів та поповненні експозицій, стають  творцями духовної та матеріальної культури.

Найбільш повно свою ініціативу та творчість вихованці проявляють  в історико-етнографічній пошуковій діяльності. Для школярів цікавою є робота з наукового аналізу й обробки зібраних матеріалів, підготовка авторефератів і доповідей, виготовлення наочних посібників, роздавального та дидактичного матеріалу. Пошукову роботу ведемо  за напрямами: «Писанка нашого села  у різні періоди існування Української держави», «Видатні майстри-писанкарі України», «Пам’ятки археології Брусилівщини  з писанкарства», «Рідний край у символіці писанки», «Наш край у поезії та музиці про писанку», «Відомі майстри-писанкарі – вихідці з нашого краю» .

З метою активізації цієї роботи та залучення до неї школярів намагаюсь перевести цей вид діяльності в науково-дослідницьке русло, проводячи разом із гуртківцями поїздки в ті місцевості, де писанкарство є найбільш розвиненими, набуло найширшого вжитку. Важко переоцінити вплив на формування патріотизму учнів безпосереднього спілкування з майстрами, коли на власні очі бачиш, як під руками майстра творяться мистецькі шедеври-писанки.

Учасники гуртка  здійснюють поїздки рідними регіонами Житомирщини  з метою збору матеріалів (своєрідні фольклорно-етнографічні експедиції).

Важливе місце серед форм гурткової роботи з формування патріотизму у школярів займають тематичні вечори. Під час їх проведення використовую найрізноманітніші методи та засоби виховного впливу на учнів. Особлива цінність тематичного вечора полягає в тому, що в його підготовці та проведенні активну участь беруть самі школярі. Тут широке поле для прояву їхньої ініціативи, творчості, самостійності, ерудованості – у доборі теми, запрошенні гостей, оформленні приміщення, підготовці виставок, конкурсів, номерів художньої самодіяльності.

Крім того вихованці гуртка « Чарівний пензлик» беруть активну участь у творчих конкурсах, де проводять майстер – класи для школярів шкіл району та жителів селища.

Для того щоб гурток з писанкарства мав значний виховний потенціал, зокрема у патріотичному вихованні, необхідно правильно організувати роботу школярів у ньому. Тут не може бути дрібниць. Важливим є все і назва гуртка, його символіка, гурткове знамено. Це все  розробляють гуртківці, однак як керівник гуртка організовую роботу таким чином , щоб у дітей формувалося почуття гордості від того що вони є членами гуртка. Одночасно це все сприяє вирішенню завдань патріотичного виховання.

Аналіз результатів власної професійної діяльності.

Основне завдання своєї педагогічної  діяльності  я вбачаю не просто в навчанні  учня, а в розвитку творчої особистості, здатної до активного пошуку, здогадок,роздумів, суперечності суджень ; вихованні справжніх патріотів , громадян нашої держави.

Працюючи з дітьми, розглядаю кожного учня  як складну систему, що само розвивається, а тому  намагаюсь не подавати готові знання, а створювати в процесі навчання  можливості  для саморозвитку, цілісного бачення світу в межах соціокультурного і духовного простору.

Більшість учнів, з якими я працюю, знаходять оптимальні  шляхи вирішення поставлених перед ними завдань, уміють працювати самостійно і творчо. Вони не тільки самостійні, а й як активні учасники  шкільної родини: створюють проекти, беруть активну участь у різного роду і різного рівня конкурсах, фестивалях, виставках. Уже протягом 5-ти років мої вихованці є переможцями конкурсу « Великодня писанка». Виступають з концертами, лекціями   на загальношкільних, районних та селищних  заходах, пропагуючи повагу до малої батьківщини, рідної  домівки, родини, селища, України.

Таким чином, розуміючи всю відповідальність, яка покладена на вчителя у теперішній складний час, розуміючи необхідність оптимального вибору методів  навчання і виховання , я намагаюсь доводити їх практичність, доцільність , бачу перспективу у  подальшому їх застосуванні у своїй педагогічній діяльності.

Результати оцінювання навчальних досягнень школярів з образотворчого мистецтва за три роки

Участь гуртківців у фестивалях та конкурсах

 Висновки

Тільки спільними зусиллями  можна досягти поставленої мети, яка неодмінно дасть позитивні  наслідки: утвердження України як держави , подолання  національного нігілізму, заідеологізованості виховних систем, девальвації загальнолюдських цінностей; поліпшення роботи з вивчення і засвоєння духовних надбань національної та світової культури.

Отже, гурток – найпоширеніший вид позакласної виховної роботи зокрема і з формування патріотизму. Основними шляхами формування патріотизму в умовах гуртка з писанкарства є: залучення учнів до етнографічно-дослідницької діяльності; залучення до створення або поповнення фондів музею писанкарства; проведення виховних заходів патріотичного спрямування серед гуртківців; організація екскурсій в музеї, на виставки писанкарства, в творчу лабораторію майстра-писанкаря.

Список використаних джерел

1.                Виховання патріотизму у дітей та молоді в суч. соц. економ, умовах: матеріали наук. – Практ. конференції / Відп. ред. І.Д. Бех. (Ін-т проблем виховання АПН України). – К., 1999. – 127 с.

2.                Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 9-14.

3.                Кисельова Н. Виховувати патріотів // Географія та основи економіки в школі. – 1997. – № 3. – С. 27-28.

4.                Краткий словарь по философии / Под ред. И.В. Блауберга, И.К. Пантина. – 3-е изд. – М. : Политиздат, 1979. – 413 с.

5.                Міщенко Н. Який же проросте патріотизм? // Рідна школа. – 1999. – № 1. – С. 1-8.

6.                Свердлин М. А. Патриотизм и общественный прогресс. – М., 1974. – 356 с.

7.                Ушинський К.Д. Про народність у громадському вихованні // Вибрані педагогічні твори в 2 т. – К. : Рад. школа, 1983. – Т. 1. – С. 43-103.

8.                Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. – 5-е изд. – М. : Политиздат, 1987. – 345 с.